Кашоїд Віталій
Черкаська обл., с. Шабастівка
Студент відділення комп’ютерних систем Уманського Агротехнічного коледжу. Лауреат І премії Черкаського обласного дитячого літературного конкурсу “Дар”, автор колективних збірок: “Бринить струна в душі моїй”, “Постріли слів”.
МИ – УКРАЇНЦІ!
Ми – це сім’я.
Наші предки– трипільці.
Україна – наша земля!
Ну а разом ми – українці!
Українець – я,
вільна людина.
Тут родина моя.
Україна – моя Батьківщина!
ЖИВІ КНИГИ
А книги є й живі.
Живі, бо їх читають,
бо ще лунають їх слова гучні,
дарма, що сенс втрачають.
Невпинно лине час,
минають покоління.
Згадають книгу ще не раз,
помре поет, та не його творіння.
Шедевр – навіки,
що там крига…
Найкращі в світі ліки –
прочитана, цікава книга.
ЧАЕС
Нам казали: “Це – прогрес!”
і називали “мирнийатом”.
Так з’явилася ЧАЕС,
з катастрофічним результатом.
О пів на другу ночі,
сигнал сирени пролунав.
Не бачили б такого очі,
як смолоскип, реактор запалав.
Смертельна доза радіації,
життя невинні відібрала.
На атомній, електростанції,
живими поховала.
У криках і жахливих звуках,
(про це, не маєте ви й гадки)
Загинули герої в муках,
щоб жили їх нащадки.
Ці наслідки вражають,
водночас, викликають страх.
Можливо у майбутньому згадають,
і зроблять висновки, на наших помилках.
***
Причаївшись за смітник,
ще не знає дітвора,
беручи до рук сірник,
чим скінчитись може гра.
Із вогнем погані жарти,
від вогню добра не жди!
Жартувати з ним не варто,
щоб не трапилось біди.
Загорілося мастило.
Впала іскра у бензин.
Щоб біди не наробило,
набирайте 101.
РАБ
Крокує раб, в кайданах руки,
заклало вуха від брехні.
Приречений – на вічні муки,
так і помре, у незнанні.
Не пожаліє його доля,
усе на світі відбере.
Не зрозуміє слова “воля”,
рабом знедоленим помре.
Помре, в обмані можновладдя,
в ілюзіях своїх.
У світі хаосу й безладдя,
де жити чесно, просто гріх.
І ти, від них,
пощади не чекай.
Радій, що ще в живих,
і завжди пам’ятай:
Ми всі раби,
хоч не з своєї волі.
Від болю, чи журби,
так і помремо у неволі.
http://gorod.dp.ua/image2.php?page_id=2202&n=1&fotogal=1
Форум
